Внаслідок порушень анатомічної будови грудино- реберного комплексу у хворих із вродженою лійкоподібною деформацією грудної клітки часто фіксуються  виражені порушення функції серця та легень: зміщення і часткове обертання серця навколо поздовжньої осі, перевантаження правих відділів серця та деякі інші порушення. За рахунок зменшення об’єму грудної клітки та порушення процесу вдихання страждає вентиляційна здатність легень. Електрокардіографічне дослідження (ЕКГ) дозволяє у значній мірі виявляти показники впливу лійкоподібного вдавлення на функцію серця. Чим старшим є пацієнт і чим більш вираженим ступінь лійкоподібної деформації, тим більші порушення діагностуються при оцінці ЕКГ.

Із боку дихальної системи пацієнти із лійкоподібною деформацією грудної клітки мають скарги на задишку, що виникає після нетривалого бігу або під час швидкої ходьби. Відзначена у них схильність  до захворювань дихальних шляхів запального характеру ( трахеїти, гострі і хронічні бронхіти, пневмонії). Це обумовлено двома основними причинами:

1. Механічне стиснення легеневої тканини і бронхів призводить до порушення евакуації бронхіального слизу.
2. Дисплазія сполучної тканини, одним із проявів якої є деформація грудної клітини, вражає і бронхіальне дерево.

Як наслідок, інфекції дихальних шляхів  мають більш тривалий і важкий характер. Безумовно, порушення вентиляції легень призводять до змін на біохімічному рівні, до відхилень у обмінних процесах, до зрушень кислотно-лужної рівноваги крові.

З боку серцево-судинної системи хворих часто турбує біль у ділянці серця, що виникає при помірному фізичному навантаженні, прискорене серцебиття і «завмирання» серця. Багато пацієнтів зауважують, що відчувають тиск грудини і ребер на серце. Через порушене розташування серця та через зміни дихальних рухів виникає підвищений тиск у правих відділах серця, що створює несприятливі умови для роботи серця як насосу. Формулюючи просто, серце зношується швидше через збільшене навантаження.

Доведено, що після корекції даної вади частота, тривалість та важкість респіраторних інфекцій значно зменшуються. Пацієнти після проведеного лікування  стають здатними переносити значно більші фізичні навантаження, показники фізичного розвитку «доганяють» показники здорових однолітків.

Вважається, що лійкоподібна деформація при малих ступенях деформації не впливає на функцію серця та легень. Медичних показів до лікування таких пацієнтів немає.

Для того, аби були розділені пацієнти, які потребують лікування за медичними показами і ті, у яких медичних показів до лікування немає, використовують рентгенологічні індекси.   Найбільш зручним, є грудино- хребетний індекс Gizicka J. Це відношення найменшого розміру  від задньої поверхні грудини до передньої поверхні хребетного стовпа, до найбільшого. Отримане при діленні число від 0,9 до 0,7 визначає деформацію першого ступеня, від 0,7 до 0,5 – другого ступеня, менше 0,5 – третього ступеня.

У даному випадку індекс Гіжицької складає 0,29, що відповідає ІІІ ступеню лійкоподібної деформації.

Існує і другий варіант розрахунку індексу Гіжицької- це співвідношення найменшої фактичної та оптимальної відстані між передньою поверхнею хребта та задньою стінкою грудини.

Обидва способи розрахунку індексу Гіжицької дають практично однакові результати.

Пацієнтам із другим та третім ступенями деформації показане лікування за медичними показами. Також показом до лікування може бути швидке прогресування деформації, особливо на фоні виразних  проявів дисплазії сполучної тканини.

A. Haller et al. (1987) для визначення ступеня тяжкості лійкоподібної деформації запропонували використовувати комп’ютерно – томографічний індекс (КТ-індекс або Haller-індекс), що розраховується за горизонтальними сканами на рівні максимального западіння грудини. Haller-індекс визначається співвідношенням поперечного розміру грудної клітини та передньо – задній розміру (відстань між передньою поверхнею хребта і задньою поверхнею грудини). У нормі Haller-індекс становить близько 2,5. При лійкоподібній деформації відбувається збільшення індексу прямопропорційно глибині западіння грудино-реберного комплексу.

При Haller-індексі 3,25 і більше показано виконання операції.

Покази до лікування, що визначаються обома індексами, співпадають. Технічно легше обійтися банальною рентгенографією ОГК у боковій проекції; разом із тим, комп’ютерна томографія буває потрібною при важких асиметричних видах деформації для більш точного планування хірургічного втручання.

Для прийняття рішення про проведення лікування проводять обстеження вентиляційної функції легень (спірографія), а також проводять ЕКГ та УЗД серця. Крім того, потрібно брати до уваги швидкість прогресування деформації та вік пацієнта.

Косметичні покази до лікування визначаються не лікарем, а самим пацієнтом, батьками (опікуном) і, – можливо,- за участю психолога. Основним критерієм для лікування лійкоподібної деформації грудної клітки є бажання пацієнта позбутися видимого дефекту зовнішності, проблеми у самосприйнятті, порушення соціалізації та проблеми у відносинах із протилежною статтю. Деякі хворі із лійкоподібною деформацією грудної клітки, особливо ті, що мають важкі її ступені, страждають від депресії, соціального несприйняття і поганого зовнішнього вигляду. Невелика частка пацієнтів навіть має суїцидальні нахили. Діти та підлітки  часто проявляють агресію до однолітків із вадами розвитку, тому такі підлітки із лійкоподібною деформацією грудної клітки часто  можуть відчувати серйозні психологічні травми як в школі, так і поза нею (так званий «булінг»). Таким чином, у багатьох випадках є й психологічні покази до лікування. Такій категорії пацієнтів варто консультуватися у психолога.